Надмірне розширення площі ріллі в радянський період, у тому числі на схилових землях,призвело до порушення екологічно збалансованого співвідношення сільськогосподарських угідь, лісів та водойм,що негативно позначилося на стійкості агроландшафтів і зумовило значне техногенне навантаження на екосферу.Найістотнішим фактором зниження продуктивності земельних ресурсів і зростання деградації агроландшафтів є водна ерозія ґрунтів.
Інтенсивне сільськогосподарське використання земель призводить до зниження родючості ґрунтів через їх переущільнення (особливо чорноземів),втрати грудкувато-зернистої структури,водопроникності та аераційної здатності з усіма екологічними наслідками, що звідсивипливають. Останнім часом посилилися процеси деградації ґрунтового покриву, які зумовлені техногенним забрудненням.
Найбільшу небезпеку для навколишнього природного середовища становить забруднення ґрунтів радіонуклідами, важкими металами,збудниками хвороб. За таких умов,надзвичайної актуальності в Україні набувають питання планування використання та охорони земель як складової частини екологічної безпеки землекористування.
Вирішення завдання має бути здійснене за рахунок реалізації таких заходів:
- створити Державний фонд охорони земель для акумулювання та цільового використання коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва,відшкодування шкоди, завданої порушеннями земельного законодавства, бюджетних коштів за державними цільовими програмами, частини плати за землю тощо;
- розробити та реалізувати програму наукового забезпечення планування використання та охорони земель як складової частини екологічної безпеки землекористування; - провести консервацію деградованих,малопродуктивних та техногенно-забруднених земель, в т.ч. викуп земельних ділянок приватної власності під залісення;
- забезпечити поетапне відновлення екологічно збалансованого співвідношення земельних угідь у зональних системах землекористування, у тому числі зменшення розораності земельного фонду та збільшення лісистості території;
- провести резервування земель для природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного використання, розширити мережу природоохоронних територій, сформувати національну екологічну мережу із урахуванням європейських зобов’язань України;
- провести суцільну розробку та затвердження документації із землеустрою щодо встановлення водоохоронних зон та прибережних захисних смуг за рахунок коштів державного бюджету;
- припинити вилучення (зміну цільового призначення) особливо цінних земель, зокрема сільськогосподарського призначення, для несільськогосподарських потреб;
- сприяти розробці проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, спеціальних тематичних карт і атласів стану земель та їх використання.
|