Формування ринкової економіки в Україні не принесло очікуваного швидкого успіху у розв’язанні найважливіших соціально-економічних проблем суспільного розвитку, зокрема щодо продовольчої безпеки, справедливої приватизації земель, забезпечення ефективності аграрної сфери.
У земельних відносинах Україна ступила на шлях перехідних трансформацій до ринку, не маючи ні теоретичної, ні кадрової бази для цього. Акцентування державної політики в аграрній сфері на прискореній і недостатньо вмотивованій приватизації землі та майна викликало руйнування крупного товарного сільськогосподарського виробництва, проте не було ефективним в утворенні новітніх продуктивних виробничих форм.
За 20 років земельної реформи в Україні на 8,6 млн га скоротились площі сільськогосподарських угідь, які використовувались у сільськогосподарському виробництві. Відбулось неприпустиме подрібнення структури аграрного виробництва. Внаслідок блокування ринку розмірами землекористувань аграрних господарств.Формування ринку земель сільськогосподарського призначення залишається однією з найбільш заполітизованих проблем сучасної земельної політики держави.
Історія економічного розвитку країн з ринковою економікою переконливо свідчить про необхідність посилення регулюючого впливу держави на створення оптимальної структури аграрного виробництва і функціонування ринку земель сільськогосподарського призначення. Створення повноцінно функціонуючого ринку земель сільськогосподарського призначення має стати логічним завершенням земельної реформи в країні.
Основними завданнями аналітичної доповіді є:
- системний аналіз сучасної аграрної структури, яка суттєво погіршилася внаслідок недостатньо економічно і соціально обґрунтованого роздержавлення та приватизації сільськогосподарських угідь, що використовувалися у товарному сільськогосподарському виробництві;
- наукове обґрунтування організаційно-правових та соціально-економічних механізмів формування ринку земель сільськогосподарського призначення. Источник
| 
